Free Call 066 23 36 567
Close
Піца, скрипка і вино з двома фізиками

Несамовита фізика” Андрія Варламова і Лева Асламазова – чіткий жорсткий наукпоп з формулами. Найбільше сподобається тим, хто скучив за радянським наукпопом у його найкращих проявах і тим, хто хотів формули (я хотіла формули, я маю формули, я задоволена :) ).

Андрій Варламов – фізик з Києва, який вже давно працює за кордоном, зараз – в Італії. Лев Асламазов помер ще до першого видання у 1987 році (вік книжки пояснює, чому вона схожа на радянський наукпоп). З того часу книжка росла і товстішала до майже 400 сторінок, додавались розділи. Величезний бонус – у книжки є науковий редактор Сергій Шарапов, справжній живий вчений-фізик, тому в книзі немає помилок, терміни правильні – всьому можна довіряти.

Книжка розділена на чотири частини: фізика природних явищ (меандр, віддзеркалення світла, маятник Фуко…), проста фізика складних явищ (чому звучать скрипка і келихи, як формуються бульбашки і краплі, передача інформації електромагнітними хвилями…), фізика на кухні й за обіднім столом (як працює мікрохвильовка, скільки треба варити макарони, вареники та яйця, як краще варити каву з точки зору фізики…), фізика квантового світу (надпровідність, квантові комп’ютери, як працює ЯМР-томографія…).

Майже всюди спочатку описується процес, наприклад, приготування піци з цікавою історією виникнення, потім ставиться якесь фізичне питання, наприклад, скільки часу треба пекти піцу. З цього питання випливає питання про те, яким чином відбувається передача тепла. Після цього в ход йдуть графіки, формули, спрощення, припущення (з поясненням того, чому тут так можна), але без математичних перетворень. Потім аналіз результатів і кілька фізичних процесів, які відбуваються за схожим законом. Розв’язувати диференційні рівняння чи брати інтеграли не треба, але часто використовується метод аналізу розмірності – шкода, що я не дізналась про цей метод у школі, але зараз з дифрівняннями було б зрозуміліше, бо коли пишуть рівняння передачі тепла в кулі з диференціалом функції двох змінних, а потім роблять фінт руками, і підбирають степеневі показники за розмірністю, я не встигаю слідкувати за руками.

Якщо в верхньому параграфі ви прочитали кілька страшних незнайомих слів, можете і в книзі пропускати формули та читати історії – вони цікаві. А ще чудові епіграфи зі світових і українських класиків (редакторська команда видавництва надзвичайні молодці).

Помітний мінус – є посилання на малюнки на форзацах, але малюнків там немає. Тому лавову лампу доведеться згадувати чи гуглити.

Мабуть, з всього написаного вище, складається враження, що тим, хто формули не любить, читати не варто. Але я дуже раджу читати цю книжку й тим, хто навчався не технічним наукам з купою математики, а чомусь з більшою кількістю наратива, бо “Несамовита фізика” – чудовий приклад того, як працює мозок у людей технічних спеціальностей. Щонайменше про впевненість, що все можна порахувати, питання тільки в тому, з якою точністю і яким методом. Частина про кухню, мабуть, найзрозуміліша, і ці знання можна втілювати на практиці. Я тепер знаю, що моя гейзерна кавоварка може вибухнути, а найсмачніша кава в ній буде, якщо готувати на малому підігріві.

Інші книжки про фізику:

Add Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *