Марсіянин Енді Вейра

Марсіанин не зовсім науково-популярна книжка про космос, але в ній є те, для чого принаймні я читаю науково-популярні книжки – реалістичні описи і науковий підхід до проблем.

Марсіанина написав Енді Вейр, американський програміст. Спочатку, у 2011,  були окремі частинки на сайті, потім читачі попросили опублікувати електронну книжку на Амазоні, і тільки через рік книжку помітили і викупили права видавничий дім та кіностудія.

Зараз, мабуть, більше людей дивились фільм, ніж читали книжку, і знають основний сюжет. На Марс відправляють експедицію, але під час висадки на планеті стається страшенна піщана буря, одного з членів експедиції, Марка Вотні, протикає відірваною деталлю, і команда залишає труп, як вони вважають, і евакуюються. Але Марк Вотні залишився живим, прийшов до тями і почав прикладати наукові знання та інженерне мислення до свого виживання. Отримував воду завдяки реакції поєднання гідрогену та оксигену (що було дещо вибухонебезпечно), вирощував картоплю, їздив Марсом, стартував з поверхні на космічному кабріолеті (не на червоній теслі Маска). Робив помилки, виправляв помилки. Зрештою був врятований.

Фільм непоганий, але йому дуже не вистачає того, за що люблять книжку – докладного описання міркувань Марка, пошуку способів вирішити складні питання, використання наукових знань (з поясненнями). Неосяжний оптимізм як для людини, яку залишили, на Марсі, залишили, але деякі жарти зробили менш кілкими.

Дехто був настільки вражений, що вирішив, що фільм оснований на реальних подіях, ось пруф. Серед читачів, сподіваюсь, таких було менше.

У книзі й фільмі є деякі епічні наукові фейли, але спочатку я скажу про вражаючи не-фейли.

По-перше, сріблястий скотч. Його дійсно використовують у NASA. Дійсно прибрали так багато того, що може горіти, як могли, а історію про стандарти болтів і інструментів я читала в мемуарах справжніх невигаданих астронавтів.

Переміщення Марка по планеті відповідає картам

Кратер Скіапареллі виглядає ось так:

Надзвичайно вражає, як Марк постійно вигадує щось з чогось. З чого можна видобути кисень? як зробити воду? як збільшити кількість їжі? Як передати про себе звістку? (хоч про супутники він міг згадати раніше і написати щось  типу “I’m OK” чи щось типу того, що він надрукував під час офіційного спілкування з NASA на всю Землю (у фільмі вирізали).

Вотні не можна назвати щасливчиком, бо якісь прикрості траплялись весь час, і частина з них не залежала від нього зовсім. Ракета з припасами вийшла зі строю абсолютно без його участі, а те, що він продовжив жартувати і вигадувати, що робити – суперздібність. Думаю, це гарний критерій додаткового відбору людей в першу дійсну експедицію на Марс.

Тепер про фейли, бо це цікавіше

• Перший і одночасно другий ляп, відповідні за два найнапруженіших моменти – піщані бурі на Марсі і їх сила. Через таку бурю Марк залишився на Марсі і через бурю він втратив час, колі їхав до кратеру Скіапареллі.

В дійсності, атмосфера Марса складає лише 1/200 щільності земної. Тому коли вітер на Марсі сягає 150 км/год, він буде відчуватись як ніжний бриз на Землі. Марсіанська пилова буря не може спричинити жодного пошкодження. Я знав це, коли писав книжку.

Енді Вейр

Зате у пилових бурях може бути блискавка, а пилу вистачає, щоб закривати сонячні батареї. NASA про це зробили досить велику статтю.

• • У 2011 році було не очевидно, але зараз відомо, що на Марсі є вода. У льодових шапках полюсів (це було відомо) , у породах багато де, і іноді у рідкій формі. Більш сучасний Марк Вотні скоріш за все копав би водяну шахту. Це було б не так цікаво, як видобування гідрогену з гідразину, і потім випалення його з оксигеном і гарненький бум. До речі, таке полум’я, на відміну від показаного у фільмі, безкольорове і непомітне.
  • Питання про картоплю не вирішене. Одні вчені кажуть, що це цілком можливо, хоч, звісно, бактерії з екскрементів не зовсім те, що потрібно для створення ґрунтів, хоч і значно краще, ніж нічого, а в деяких пробах марсіанських порід є органічні сполуки. Інші вважають, що з такого городу нічого гарного не вийде, бо ґрунти токсичні, і навіть якщо картопля виросте, їсти її не варто.
  • Питання радіації теж не однозначне, дискусії серед вчених тривають. На Марсі дійсно значно більше космічного випромінювання, ніж на Землі, бо у Землі значно сильніше магнітне поле й щільніша і глибша атмосфера, які розсіюють та відбивають більшу частину. Але іноді  потужній земний захист пробиває коронального викиду маси на Сонці. Песимістичні вчені вважають, що на поверхні Марса жити неможливо, потрібно 2-3 кілометри ґрунту над житловими модулями, аби люди не отримували надвисокий радіоактивний рівень. Оптимістичні вчені, у тому числі Стівен Петранек,  вважають, що на Марсі особливий захист потрібен не весь час, а тільки після виявлення активності на Сонці. Але навіть якщо впродовж одіссеї Вотні Марсом Сонце було спокійне, як ніколи, 500 солів (марсових днів, приблизно півтора земні роки) забагато, Марк безперечно отримав великий рівень випромінювання. 

• Ще один пункт, який викликає сумніви, – повернення кораблю Гермес з командою до Марса. Марс і Земля рухаються по своїх орбітах, відстань між ними дуже різна в різні проміжки часу. Але взагалі такий маневр можливий (принцип гравітаційної пращі використовували, наприклад, під час подорожей Аполло чи для запуску “Розетти” до комети Чурюмова-Герасименко), але дуже маловірогідний. Думаю, це можна вважати художньою умовністю книги.
• Старт модуля без носового конуса, з діркою, закритою брезентом, на Землі очевидно неможлива. Про те, чи можлива вона на Марсі, я знайшла протилежні думки різних вчених. Щоб зробити висновки про дійсну можливість, краще дивитись на розрахунки і припущення, які робили при створенні матмоделей. Думаю, можна вважати, що це можливо в художній реальності книжки.
• А от випускати повітря з рукавички скафандру – нерозумно, хоч і ефектно. Реактивна тяга дійсно буде, але керувати нею занадто складно, Марк скоріше був би дзигою, ніж Айронменом. Доречі, у книзі він так не зробив.

PS/ Український переклад Віри Назаренко надзвичайно гарний, легко читається навіть якщо це перша з шкільних часів книжка українською.

Про те, як ми житимемо на Марсі, можна подивитись тут.