Аби не мерзнути взимку, треба одягатися шарами в достатньо просторий одяг, щоб залишити місце для теплоізолюючого повітря, коли є вітер — з вітрозахисним шаром, коли мокро-сніжно — з вологозахисним. Необхідно мінімізувати потіння, тобто одягатись так, щоб не було жарко, зменшувати кількість шарів за необхідністю, використовувати тканини, які відводять вологу, а не вбирають. Одягати це все варто на тепле тіло, бо холодне гріти не буде. Обов’язково залишати можливість руху, бо це все одно єдиний природній спосіб зігріти себе. Взуття це все теж стосується: якщо ногу у взутті затискає і немає місця на шкарпетку, буде холодно.
Термобілизна — традиційно нижній шар одягу. Вона має бути з тканин, що відводять піт від тіла. Це можуть бути синтетичні волокна (не вся синтетика погана, але й не вся гарна), може бути вовна. Найпопулярніший зараз варіант — вовна мериносів, яка має найтонші волокна, тому з них можна створити тонкий, але теплий одяг, і суміш вовни й синтетики, що дозволяє використати плюси обох матеріалів і зменшити мінуси. Термобілизна одягається на голе тіло, не на бавовняну майку чи футболку, тому поганий варіант вважати, що бабусин колючий светр — то термобілизна. Мериносова білизна не колеться більшості людей (в тому числі мені, яка не може носити мохер і ті гарні закарпатські светри навіть поверх термобілизни), але якщо все одно неприємно — шукайте інші варіанти. Існують термофутболки з рукавами різної довжини, термомайки, термоштани й термошорти (тоненькі, під звичайні штани чи джинси теж можна одягти), термотруси та термобюстгалтери, хоча в складі майже всієї білизни зараз є синтетичні волокна, тому не обов’язково занадто сильно перейматися.
Середній шар має зберігати тепло і не заважати відведенню вологи. Він часто буває з флісу, іноді — з вовняних волокон. Може бути досить тонкою пуховою курткою. Жилети теж сюди. І вовняні светри. Тобто це взагалі звичний нам шар зимового одягу. Високотехнологічні матеріали змінили уявлення про об’єм і вагу. Дуже тепла флісова кофта значно легша за светри мого дитинства, тому великі важкі светри з аранськими узорами чи різдвяними оленями можна одягати для краси чи недалеких прогулянок містом, а для випробування холодом підібрати щось легше і тепліше одночасно.
Взагалі вовна — дуже гарний варіант. Є багато теплих і м’яких тварин, не тільки мериносні ягняти, а ще яки, верблюди, ангорські кролики, кашемір і так далі. Але светр вагою в два кілограми — це все одно додаткові два кілограми.
Зовнішній шар переважно вітро- і водозахисний. Не завжди захист від вітру гарантує захист від дощу і навпаки. Утеплення може бути, а може й не бути. Можливо, ваш улюблений дощовик, одягнутий на пухову куртку, достатній зимовий одяг.
В сучасному одязі вітро- і водозахист робиться зі складних матеріалів з мембраною, яка дозволяє випаровуватися поту, але не пускає воду всередину. Навіть в більшості модних брендованих курток зараз є мембрана, не тільки в безпосередньо туристичному одязі.
Целофановий плащик чи макінтош зі справжнього каучуку — не найкращій варіант. Тобто якщо треба перейти від точки А до точки В сухим — підійде, але інтенсивно йти годину, бути весь день на вулиці чи стояти і чекати когось чи щось — не дуже.
Зовнішній шар — не тільки куртки, плащі та пальто. Є штани, які оберігають від вітру і мокрого снігу. Є рукавички. Шапки.
Високотехнологічні мембрани потребують спеціального догляду, спеціальних рідин для прання. періодичного оновлення їх надможливостей спеціальними спреями чи рідинами і НЕ СУШИТИ НА БАТАРЕЇ чи іншими варіантами нагрівання. Від цього мембрана припиняє працювати.
Якщо ви злякались, дозвольте нагадати, що за традиційними шкірою, шубою, кашеміровим пальто, провощеною паркою моряків чи тими самими макінтошами теж треба особливо наглядати. Це прокляття тих, хто живе в холодному кліматі і не хоче мерзнути.
Не обов’язково одягатися саме в туристичний одяг. Термобілизну можна одягнути під все, що завгодно, у тому числі під спідницю. Є тоненькі светри з мериносу чи кашеміру — відмінно утеплюють. В улюблених світшотах скоріше за все достатньо синтетики, щоб відвести піт. Пухову куртку чи жилетку можна одягти під пальто чи під ще одну куртку.
Окремі частини тіла
Лице найчастіше найменш одягнена частина тіла. При сильному вітрі це стає великою проблемою, тому, якщо людина буде на морозі довгий час, потрібно мати шаліки, окуляри, бафи, балаклави і таке інше. Але дихати через них не завжди добре, тому не радять балаклави з чистої вовни. Шия мало захищена від холоду природними засобами і досить недалеко від поверхні має важливі сосуди, що переносять теплу кров, тому закривати шию від холоду важливо, але зовсім не тому, що буде ангіна.
Голова і шапка — точка зіткнення інтересів батьків і дітей багатьох поколінь. Але головний критерій — чи тепло людині. Шапка має закривати всі місця голови, які мерзнуть, але не бути жаркою. Для різних людей можуть бути важливими різні частини голови: комусь вуха, комусь лоб, комусь лисинка. Великі навушники гарно гріють і захищають від вітру краще, ніж звичайна шапка, тому залиште підлітків у спокої. Але під час вітру бажано мати вітрозахисний шар. Про всяк випадок нагадаю, що енцефаліти й інші страшні запалення мозку не пов’язані з холодом, а викликаються бактеріями, від них можна і дуже варто в умовах війни зробити щеплення*.
Руки і ноги найбільш віддаленні від тулуба, і саме з них зазвичай починаються обмороження, тому їх теж варто тримати в теплі і сухості (ще в зоні ризику лице і вуха). Я знаю, що рукавички часто губляться, тому люблю довгі рукави на светрах. Не так гарно, як рукавички з вітрозахисним шаром, але краще, ніж голі руки, якщо рукавичка обрала волю.
Шкарпетки для зими мають бути не бавовняні, але й не дешеві синтетичні. Тому я раджу туристичні шкарпетки. Їх головна задача — відводити піт, тримати тепло, зменшувати натирання. Оскільки такі шкарпетки багато тестують в дуже різних умовах, на зараз навчились робити шкарпетки для будь-яких умов використання, клімату, особливостей ніг і так далі. Гарні шкарпетки ЗСУ, які люблять перти окупанти, зроблені саме за цими технологіями, хіба що варіативність менша. В туристичних шкарпетках часто використовують вовну мериносів, тому шкарпетка може бути одночасно тоненькою і теплою, тримати ноги не спітнілими, значно менше вбирати неприємні запахи.
Здається, я мало повторила про те, що одяг і взуття для тепла мають бути вільними, не стискати, не обмежувати рухи. Жодного «в обліпочку» для верхнього і середнього шарів.
* Не від всіх є вакцини, і не тільки бактерії, є кілька дуже неприємних вірусів. Але вакцина якісно захищає від найпоширеніших.
Традиційний одяг
Народні методи працюють. По-перше, зберігається принцип багатошаровості, по-друге, найчастіше використовуються ті матеріали, які гарно показали себе на тваринах — вовна, хутро, шкіра, пух. Для захисту від вітру використовують шкіру (не має значення, з хутром чи без) і товсті шари вовни, соломи, що є; для захисту від дощу — промаслені чи покриті воском тканини і шкіру (тобто такі речі потребують багато часу і зусиль для догляду). Мінус — весь цей одяг важить більше, ніж туристична зимова куртка.
Пухові хустини й шалі, в том числі зав’язані як в Outlander — теж традиційний одяг «для тепла».
Про шуби хочу сказати окремо. Якщо ми кажемо, що це шуба з натурального звіра для тепла, то хутро має бути всередині, а шкіра — суцільним полотном. В літературі це описувались, наприклад, як «соболина шуба, підбита бобром». І все одно сучасні технології дають більший захист від холоду.
Зверніть увагу, в більшості холодних регіонів не росте бавовна, і, відповідно, її не використовують традиційно. Як антиприклад мені згадуються лише халати казахів, де бавовну використовують в першу чергу як ізоляційний шар, а не щось до тіла.
Add Comment