Зимове взуття

Розглянемо людину на вулиці. Людина одягнена і все таке. Теплові взаємодії обмежені одягом і повітрям, крім двох точок — ніг. Якщо поставити босу людину в струмочок, більшість тепла буде йти за водою. Бо у води велика теплоємність і немає теплоізоляції ніг.

Людина завжди на чомусь стоїть і, відповідно, постійно взаємодіє з оточенням. Щоб мінімізувати взаємодію, потрібне взуття. Чим товща підошва і чим краще вона теплоізолює, тим тепліше буде. Тому я з великим подивом дивлюсь на зимове взуття модного напряму barefoot, тобто босоніж, яке робить все можливе, щоб стопа почувалась як босоніж з правильним навантаженням на всі потрібні м’язи. Це вимагає специфічної тонкої підошви, а тонка підошва — це холодно взимку. Дуже натурально, але холодно.

Утеплення за межами підошви може бути приблизно як на куртках, тобто хутро — натуральне чи ні, вовна, синтетичні утеплювачі — вони для взуття кращі за пух, бо можуть самі тримати форму. Утеплення може не бути, тільки водо- і вітроізоляція, тоді утеплення беруть на себе шкарпетки. Про шкарпетки буде нижче.

Крім холоду, взимку може бути мокро (рідкий бруд відповідно до анекдоту), мокрий сніг чи дуже холодно, коли сніг достатньо сухий, щоб не налипати на взуття і не створювати додаткових проблем, але може бути дуже слизько (замерзлий бруд).

Якщо стає мокро всередині взуття, це погано, бо холодно і може призвести до траншейної стопи (дивись фізіологію холоду). Волога до взуття може просочитися ззовні чи самозародитися.

Тримати вологу ззовні

Для захисту від вологи ззовні є три шляхи:

1. Гума, пластик чи щось подібне, що зовсім не пропускає вологу ані ззовні, ані з середини. Якщо всередині гумового чобота волого, в чоботі стає дуже холодно, і супер-пупер мериносові шкарпетки чи товстезні, які бабуся сплела з цілої вівці, не завжди спасають. А ще гума дуже гарно проводить тепло. Все разом призводить до того, що при не дуже низьких температурах, високій воді (я про вас, забиті водогони) і не довго — це гарний варіант. Бути весь день на роботі в гумових чоботах — не дуже добра ідея для офісного працівника. Ще можуть бути варіанти з суцільним башмаком, всередині якого продумані кілька шарів, що допомагають вирішити питання відводу поту. Існують сучасні гумові калоші, більше схожі на тонку гумову шкарпетку, які можна взути на взуття, а потім, коли дійдете до сухого місця, зняти.
2. Шкіра. Шкіра досі гарний матеріал для не веганів, але є але. Шкіра має пори, через які волога може потрапити всередину. Щоб цього не сталося, взуття треба чистити і змащувати кремом, воском чи ще якоюсь захисною штукою і якісно просушувати. Для якісного просушування бажано мати хоча би дві пари взуття, щоб взувати через день. Без цього шкіра швидко псується і починає пропускати вологу.
3. Сучасні технологічні мембрани (GorTex(тм) й інші), які не пропускають вологу ззовні, але допомагають відводити піт. Часто ці мембрани використовують одночасно з утепленням. За мембранами теж треба доглядати: мити, обробляти спеціальними рідинами чи спреями, сушити без нагріву, тобто не під батареєю, не електричними сушарками, не в духовці. Мембрана з часом псується, навіть якщо за нею доглядати. Ще одна особливість — якщо на взуття налип сніг і просочився через мембрану, поки танув в теплі, чи волога потрапила до взуття зверху, чи ви не врахували теплість шкарпетки і нога сильно спітніла, мембранне взуття треба висушити остаточно.

Волога зсередини

Волога всередині може з’явитися з двох причин: потіння і через верх/застібку потрапило.

Якщо взуття без застібки, воно має бути широким, щоб нога влізла. Тоді зверху буде простір, в який може потрапити сніг чи дощ. Протидіяти цьому можна хіба що водозахисними штанами чи гетрами, теж водо і снігозахисними.

Якщо взуття із застібкою-молнією, застібка скоріше за все буде пропускати воду і особливо воду з мокрого снігу. Є молнії, які захищені від води, але вони ламаються скоріше, ніж звичайні, чи починають пропускати воду. Це пов’язано з технологічними особливостями, тобто тією мембраною зверху, яка захищає від води. Зменшити вплив молнії на появу вологи всередині чобота можна хіба знанням про допустиму глибину занурення чобота у воду.

Якщо взуття з еластичною частиною, буде щось проміжне між молнією і широким взуттям, бо гумки промокають.

Взуття зі шнурками може захищати від вологи, крім тих випадків, коли взуття занурене у воду повністю. Чи може промокнути від дощу. Це залежить від дизайну і технологічних рішень, треба дивитись кожну конкретну пару. Якщо промокає, можна хіба спеціальні гетри такого типу одягти.

Потіння нормальний процес, але якщо нога спітніла, а потім замерзла, буде холодно. Не потіти неможливо, якщо ви часто буваєте то у теплому приміщені, то на вулиці. Наприклад, вулиця-метро-вулиця-магазин. Чи чергуєте активне ходіння з пасивним стоянням хоча б на рівні бігли за автобусом-не встигли-чекаєте наступний. Тому варто використовувати мембранне взуття і спеціальні шкарпетки чи просто спеціальні шкарпетки.

Шкарпетки

Головне, щоб шкарпетки були не бавовняні. Особливо не товсті бавовняні.

Вовна — гарний матеріал. Акрил теж підійде. Суміш бавовни з вовною, акрилом, поліестером, шовком і так далі теж скоріше за все підійде, бо вологу відведуть* оті додаткові волокна. Найтеплішою буде вовна (читайте про вовну мериносів в теорії одягу). Для любителів м’якенького існують шкарпетки з флісу.

В шкарпетці є зони, які труться сильніше, на них в першу чергу з’являються дірки (носок і п’ятка щонайменше). Виробники це знають і часто укріплюють небезпечні зони. Може бути товстіша частина на стопі для тепла чи м’яка частина в тих місцях, які частіше за все натирає взуття, щоб не натирало (знов п’ятка та носок, великі кісточки на стопі). В туристичних шкарпетках навіть враховують вид спорту і особливості навантаження. Волокна з незимовою назвою CoolMax(тм) відмінно відводять вологу, тому їх використовують в літніх шкарпетках для охолодження, але якщо ви збираєтесь пітніти багато і сильно, можливо, це ваш варіант.

Шкарпетки можуть бути різної товщини. Загалом чим товстіше, тим тепліше, але вовну краще порівнювати з вовною, а не зі шкарпеткою для гірських лиж з десятьма різними зонами різної товщини. Коли купуєте взуття, варто враховувати товщину шкарпетки. Зазвичай «на зимову шкарпетку» треба взуття на розмір більше. Зверніть увагу, що взуття зі шкарпеткою не має давити на ногу. По-перше, так залишається менше теплоізолюючого повітря, по-друге, стискаються судини і, знов таки, стає холодніше. Тобто можна одягти теплішу шкарпетку, але зробити систему ноги+шкарпетки+взуття холоднішою. Не треба так.

*Відведуть вологу не за ручку, а капілярно до того місця, де можна випарувати, чи розподілять по всій шкарпетці — поту не настільки багато, щоб при підібраному по погоді взутті промочити шкарпетку наскрізь.

Устілки

Між підошвою і ногою можна зробити додатковий шар ізоляції — устілку. Зазвичай їх роблять з вовни, хутра, технологічних мембран і так далі. Головна ідея — створити багато окремих комірок з повітрям і не заважати відведенню поту. Вспінений пенополіуритан (те, з чого роблять туристичні килимки) ізолює холод добре, але не пускає піт чи водяну пару, тому нога з такою устілкою швидше спітніє і замерзне. Такого варіанту краще уникати.

Запах

Неприємний запах взуття — результат життєдіяльності бактерій (не тих, що викликають хвороби, а наших симбіонтів в першу чергу). Ідеальні умови для бактерій — тепло, волого, є смачненьке. Смачненьке — частинки шкіри і шкірні виділення (теж нормальна потрібна фізіологічна штука), які залишаються на шкарпетках, особливо на брудних шкарпетках. Тому превентивна боротьба, коли ми не даємо бактеріям шансу на гарне життя — чисті шкарпетки й ноги, гарно просушене взуття, взуття, що відповідає погоді. Якщо запах вже є, можна почистити чи випрати устілки, просушити взуття, скористатися дезодорантом для взуття з антимікробною дією, але важливо не перестаратися з дезінфекцією.

Працюючий народний спосіб — капнути всередину башмака дві-три краплини олії чайного дерева. Можна у взуття особливо ароматних гостів, теж спрацює.

Хоча, звісно, головна ідея — чисті шкарпетки.

Тертя-ковзання

Згадайте нахилені поверхні з блоками з підручника фізики. Блок — це ви, поверхня — зимова дорога в ожеледицю, тертя — взаємодія між блоком і поверхнею. Щоб йти, а не їхати, треба менший кут нахилу, більший тиск (масу ділити на площу основи, у випадку людини — на площу підошв взуття), більший коефіцієнт тертя — тобто не слизька, гм, ожеледиця і не гладенька поверхня підошви. Чим вище центр маси, тим легше гепнутись, чим більша маса, тим сильніше буде боліти.

Складно контролювати кут нахилу дороги та міру ковзкості льоду, але цілком можливо обрати взуття з не слизькою підошвою, з невисоким підбором чи зовсім без нього — буде більша площа і трішки менша висота, з якої падати.

Часто не рельєфна не слизька підошва буде на туристичному взутті, але є нюанс. Для снігу, льоду, мокрого каміння і так далі в ідеалі треба кожного разу особлива підошва. Те, що гарно працює в лісі, може не дуже допомагати на розкатаній кризі в місті. Всі мої туристичні чоботи ідеально ковзають по вологій плитці в ТРК, хоча дозволяють піднятися по обледенілим так званим пандусам під кутом 45 градусів на вході цих ТРК.

Не все можна вирішити за допомогою підошв, але, якщо використати правильну техніку ходіння, буде краще. Ноги мають бути трішки зігнуті і пружинити — приблизно як в їхати в транспорті, не тримаючись за поручні. Наступати варто всією ступнею одночасно — уявіть, що на підошві є липучки, які можуть тримати ногу тільки всі разом, бо ті, що є тільки на носку чи на п’ятці, не впораються зі складним завданням тримати вас вертикально. На схилах ногу варто ставити поперек схилу (спускатися боком), бо тоді вага рівномірніше розподіляється.

Можна одягнути на взуття різні штуки з шипами. Вони теж потребують ходіння всією стопою зразу і можуть ковзати на нерівному покритті штибу «бруд замерз», тому краще тренуватись біля перил, лавок чи стіни кожного разу в нових погодних умовах чи після перерви у використанні.

Ще одна дуже корисна штука — палки для скандинавської ходьби. Якщо ви зараз в уяві намалювали стару каргу з двома клюками, то ви не праві. Скандинавська ходьба — вид спорту зі змаганнями, медалями і все таке, який дає розподілене навантаження на весь організм, і дві палки з регульованою довжиною і набором кінцівок від м’яких, схожих на насадки на ніжки стільців, до конкретних шипів, якими можна розбити кригу і знайти додаткову точку опори. Скандинавські бабусі і дідусі з такими дуже вправно прогулюються на 10-15 км і значно більше схожі на активних спортивних європейців, якими вони є, ніж на каргу з клюкою. Ви зі скандинавськими палицями теж будете схожі на спортивних європейців.

Окремі варіанти взуття

Уггі. Зазвичай гарно ковзають, можуть промокати, але теплі і їх можна носити без шкарпеток, бо хутро гріє і відбирає вологу.

Валянки. В класичному варіанті — промокають, не дуже фізіологічно тримають стопу, негарні навіть у порівнянні з уггами. Якщо одягти калоші — промокають менше, але все одно валянки були гарним технологічним рішенням багато століть тому, зараз є кращі. Осучаснені валянки з гарною якісною фізіологічною підошвою, можливо із сучасною вбудованою калошою (може бути без калоші для регіонів без слякоті), ще й зваляні з натуральної вовни будуть красивими, будуть гарно працювати як зимове взуття, можливо, будуть перекривати великий діапазон температур і коштуватимуть дорожче якісного гортексу.

Взуття на підборах. Не зимове взуття, якщо вам треба пройти більше двох метрів. Тим більш не взуття для регіонів із замерзлим брудом, бо чим вищій підбор, тим менша площа контакту із землею, тим легше послизнутись.

Взуття на платформі (до 5 см). Гарний зимовий варіант, якщо підошва не ковзає, бо дозволяє підняти ногу вище калюж, що зменшує промокання, і одночасно ізолює ваше внутрішнє тепло від холоду землі.

Гумове взуття. Холодно, слизько. Не зимове взуття. Але для +10 з теплою шкарпеткою в дощ — гарно.

Коротке взуття, тобто теплі кросівки чи мокасини. Плюс — легко і швидко взувати. Мінус — легше отримати воду чи сніг до середини, може мерзнути нога. Частково можна виправити гетрами.

Черевики типу Мартінсів. Плюси — міцні, не промокають, якщо про них піклуватись, висока стійка підошва. Мінуси — не утеплені, довго шнурувати, коли взуваєшся, не всі можуть підібрати собі зручну пару*.

*Я, я не змогла підібрати зручну пару!

Туристичні черевики. Плюси — не ковзають в природніх умовах, не промокають, якщо з мембраною, можна підібрати потрібну теплість, багато виробників, тому можна знайти таку пару, яка підійде для ваших потреб, спроєктовані для довгого ходіння. Мінуси — довго шнурувати, не завжди зручно в місті, особливо на слизькій вологій підлозі, далеко не всім подобається естетика.