Free Call 073 23 36 567
Close
Жіноча література 2.0

Коли я була підліткою, словосполучення “жіноча література” вважалося мало не лайливим. Оці покетбуки в м’якій обкладинці, що оповідали про шалене кохання рудоволосих красунь і чоловіків, схожих на Тарзана. На щастя, часи змінюються. І зараз ми можемо читати, дискутувати і порівнювати безліч книжок, написаних жінками і для жінок. Звісно, чоловікам їх теж можна читати і обговорювати)). 

Я прочитала три дуже різні книжки, написані жінками. Перфекціонізм, стосунки, депресія, одяг, кар’єра, сексизм – всі ці речі авторки згадують і тоді, коли їм (на перший погляд) йдеться про щось інше.

“Купи собі той довбаний букет та інші історії зібратися докупи від тієї, котрій вдалося” написала драматургиня і продюсерка комедійних шоу Тара Шустер. Весела аж до сліз книжка про життя із депресією і тривожним розладом у світі, що вимагає від тебе цілодобових досягнень, ідеального тіла та янгольського характеру. Тільки тому що ти – жінка. Якийсь час Тарі Шустер вдавалося давати собі і вимогам від суспільства раду з допомогою старого доброго алкоголю, нескінченних вечірок і роботи по 12 годин на добу. Та одного дня щось пішло не так. Якщо ви любите історії про щоденні ритуали, байки про божевільних родичів і розповіді про ліфчики з блискітками – вам точно варто прочитати “Купи собі той довбаний букет”. У спробах навчитися жити нормальним життям Тара прекрасна. Вона навіть якось подалася в синагогу і вкрала там путівник для віруючих! Я, звісно, ні на що не натякаю, але книжка варта прочитання!

“Міф про милу дівчинку. Як побудувати казкову кар’єру і не перетворитися на чудовисько”, світовий бестселлер від Фран Гаузер, медійної продюсерки і ведучої,  – справді надзвичайно мила книжка. Авторка запевняє, жінці не конче бути “клятим стервом”, аби зробити кар’єру в будь-якій галузі. Достатньо використовувати на повну власні здібності та інтелект. Фран дає багато лаконічних і, водночас, цінних порад жінкам: знайти наставника, дбати про соціальний капітал, цікавитись іншими галузями, а не лише тією, в якій працюєш, регулярно просити про підвищення зарплати. До речі, про розрив у оплаті праці та просування по кар’єрних сходах чоловіків і жінок теж згадується. На прикладі співробітниці, що працювала в одному з її проєктів, Фран порушує тему “обличчя стерви”, простіше кажучи, жінки, котра не всміхається так часто, як від неї вимагає суспільство.  Авторка визнає: змушувати жінку набувати приємного вигляду, коли поруч працюють чоловіки, виразом обличчя яких ніхто не переймається ( і цей вираз НІЯК не впливає на їх успішність) – мегаяскравий приклад сексизму. Та вихід із ситуації мене особисто здивував: на думку Фран, НЕ бути весь час усміхненою – погано для самої жінки та її перспектив. Авторка запевняє, якщо вже правила такі, які є, то доведеться або привчитись всміхатись і бути милою ЗАВЖДИ, або відмовитись від кар’єри. Загалом, попри всю корисність книжки, наприкінці лишається враження (котре мене і не покидало протягом всього читання), що аби жінці зробити кар’єру, треба не просто тяжко працювати, а гарувати в багатьох сенсах. Бути емоційною обслугою також, не зважаючи на будь-яку високу посаду. Чи миритися із таким станом справ – вирішувати, звісно, вам. Фран пропонує змиритися, зціпити зуби, посміхнутися (не знаю, як останні дві дії виконати одночасно) і гарувати. 

Зовсім інша річ – “Бійцівський клуб феміністок. Посібник із виживання на робочому місці, де панує сексизм” журналістки та критикині Джессіки Беннетт. Авторка – американка, проте в книжці чимало українок (та кого я намагаюсь обдурити, хіба в цьому випадку  важливе громадянство?)знайдуть до болю знайомі ситуації з кар’єрного та просто життя. Та на кожен випадок в книжці є, принаймні, два лайфхаки. Що таке “Ідіть до біса!”, хто такі “вуменемі” (women+enemy) і як перетворити їх із сестровбивць на союзниць, і як з допомогою невеличких кроків давати собі раду у світі, створеному чоловіками для чоловіків.

Яка з книжок краща чи помічніша – вирішувати вам. Я ж просто радію, що маю ще багато роботи із відгуками про книжки від жінок і для жінок.

(с) Ольга Руденко

Інші книжки на цю тему:

Add Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *